Вручення листів у разі призначення уповноваженого представника

З моменту призначення уповноваженого представника сторона діє за його посередництвом с повними правовими наслідками, тому всі листи вручаються уповноваженому представнику, а не стороні. Приписи 40 §2 Адміністративно-процесуального кодексу не допускають ніяких винятків і наказують адміністративним органам, які ведуть процес, вручати всі листи, що стосуються процесу (постанови, рішення), саме уповноваженому представнику, встановленому в справі.

Про це слід пам'ятати, оскільки практика роботи офіційних органів буває різною (наприклад, вручають листи і стороні, і уповноваженому представнику) та вручення листа тягне за собою певні правові наслідки, наприклад, з дня вручення листа починається термін, протягом якого можна подати апеляцію. В Адміністративно-процесуальному кодексі немає припису, який був би юридичною підставою для вручення листів безпосередньо стороні, що подається уповноваженим представником. Також немає такої заборони, але одночасне вручення листа стороні і уповноваженому представнику означає, що сторона повідомлена про зміст листа, проте правові наслідки, пов'язані з врученням (тобто, наприклад, початок строку, протягом якого можна подати апеляцію), виникають тільки в день вручення адміністративним органом листа уповноваженому представнику.

Якщо сторона призначила кілька уповноважених представників, то обов'язково потрібно вказати одного з них як уповноважену особу для отримання листів. Вибір здійснює сторона, а якщо вона цього не зробить – за неї це зробить адміністративний орган, який веде процес у справі. Сторона, яка проживає за кордоном, зобов'язана призначити для вручення кореспонденції уповноваженого представника, що проживає в країні, за винятком випадків, коли вручення здійснюється за допомогою засобів електронного зв'язку. Права такого уповноваженого представника обмежені тільки прийомом листів, направлених стороні, і він не уповноважений виконувати які-небудь інші дії в процесі. Якщо даний уповноважений представник не вказаний, або він не отримує листи від відправника, то документи, призначені стороні, залишаються в актах справи, і вважається, що вони були вручені, однак із застереженням, що сторону слід про це проінструктувати. Сторона також повинна бути проінструктована про те, хто може бути призначений уповноваженим представником. Такі інструкції адміністративний орган повинен виконати під час першого вручення. Це означає, що перший лист, адресований стороні, має бути відправлений за кордон і вручений їй в руки, згідно з приписами про вручення листів особам, які проживають за кордоном. Отже, якщо адміністративний орган в першому листі, направленому стороні, забуде поінформувати її про необхідність призначити уповноваженого представника для вручення кореспонденції, або ж якщо адміністративний орган не вишле перший лист у справі на закордонну адресу сторони, тоді адміністративний орган не має права застосовувати правило «вручення листа шляхом додатку до актів справи» (40 § 4 і 5 Адміністративно-процесуального кодексу).